Математична екологія

Екологія – міждисциплінарна область знань, що включає уявлення практично всіх наук про взаємодії живих організмів, включаючи людину, з навколишнім середовищем. До середини ХХ століття екологія являла собою одну з біологічних дисциплін, а саме, науку про взаємодію організмів з навколишнім середовищем. Сучасна екологія поряд з цим включає в себе науку і практичні методи контролю за станом навколишнього середовища - моніторинг, охорону навколишнього середовища, вчення про біогеоценози і антропологічні впливи на природні екосистеми, еколого-економічні та еколого-соціальні аспекти. Все це визначає і предмет математичної екології, яка об'єднує математично моделі і методи, використовувані при вирішенні проблем екології.

Метою математичної екології є вивчення математичної теорії динаміки популяцій, в якій фундаментальні біологічні уявлення про динаміку чисельності видів тварин, рослин, мікроорганізмів і їх взаємодії формалізовані у вигляді математичних структур, в першу чергу, систем диференційних, інтегро-диференціальних та різницевих рівнянь.

У результаті засвоєння курсу студент має:

знати:

- імітаційні комп'ютерні моделі;

- загальносистемний підхід до моделювання екологічних систем;

- гіпотези Вольтерра про типах взаємодій в екосистемах;

- моделі екологічних спільнот;

- принципи обмеження в екології;

- Закон толерантності та функції відгуку;

- моделі водних екосистем;

- моделі продукційного процесу рослин;

- моделі лісових співтовариств;

- загальні принципи оцінювання забруднення атмосфери і поверхні землі;

- глобальні моделі.

вміти:

- аналізувати реальні екосистеми;

- застосовувати математичний апарат і системний аналіз;

- враховувати ступінь інтегрованості моделі в залежності як від об'єкта, так і від цілей моделювання;

- створювати глобальні моделі, що дозволяє оцінити глобальні та локальні зміни клімату, температури, типу рослинного покриву при різних сценаріях розвитку людства.

Лобов Сергій Олександрович

Доцент кафедри екології та техногенної безпеки, кандидат технічних наук.

У 1997 році закінчив Харківський авіаційний інститут і отримав диплом магістра по двигунах й енергетичних установках ракетно-космічних літальних апаратів. У 2011 року здобув науковий ступінь кандидата технічних наук, у 2013 здобув наукове звання доцента кафедри хімії, екології та експертизних технологій. З 2000 року працював викладачем на кафедрі хімії, екології та експертизних технологій ХАІ.

Викладає для студентів бакалаврату курси «Техноекологія», «Екологічний ризик», «Енерго і ресурсозбереження», «Розв'язання інженерних задач екології засобами програмних продуктів», «Промислова екологія».

Стаж науково-педагогічної діяльності – 20 років.