20/11/2025
Сьогодні — День захисту дітей.
Але перед очима стоїть напівзнесений ракетами будинок у Тернополі. І жахлива цифра загиблих і поранених, серед яких дітки… дітки, які спали цієї ночі, вкладалися у ліжечко, притискаючи до себе плюшевого ведмедика … І поцілунок мами, яка турботливо вкрила ковдрою і перехрестила… вимкнула світло і тихо прикрила двері…
Ці гори битого каміння серед дому — це те, що залишилося від них усіх… І замість слів про захист дітей я ставлю свічку і швидко промотую стрічку новин, бо навіть я, полковник, людина, яка бачила-перебачила на четвертому році повномасштабної, не можу на це дивитися… Не можу, фізично…
Я беру себе в руки, щоб написати про дітей… про наших біженців, про діточок, яких кожного дня бачу в гуртожитках ХАІ, які приходять до нас займатися у безпечний простір…
А перед очима — посмішка 17-річної Каріни з Берестина, яку два дні тому вбив ворожий «іскандер»… Дивлюся на неї… красуня, чемпіонка… Стільки разів ХАІ виїжджав до школярів у Берестин, показував супутники, розігрував призи… Може, й вона була серед тих дітей — з посмішкою, з мріями, з великим життям попереду.
І притискаю до себе свого Олексіюшку — і з жахом розумію, що мій син нічого у житті не бачив, крім війни… І сирена повітряної тривоги разом із моїми обіймами і поцілунками мами для нього навіки буде частиною дитинства…
А стрічка вже пише: двадцять загиблих. Серед них — дві дитини. І кожен батько або мама зараз завмирають, уявляючи, що в останні секунди відчувала та дитинка з плюшевим ведмежам…
Хочу сьогодні сказати одне: бережіть дітей. Заради Бога — бережіть. Кожної секунди. Кожної хвилини. Притискайте до себе. Бо немає нічого страшнішого, ніж пережити власну дитину.
Написав, видихнув — і допишу нижче, уже без нормативних документів.
Дітки, рідні, живіть довше нас, живіть щасливіше за нас… І вибачте всіх нас, дорослих, за те, що вас не захистили… за те, що допустили… за те, що не зберегли…
А стрічка вже пише про нових загиблих.
Серед них — діти.
Міжнародний День захисту дітей…
В.о. ректора ХАІ Олексій ЛИТВИНОВ
