28/08/2025

У ці серпневі дні, 58 років тому — 25 серпня 1967 року — вперше піднявся у небо літак Ан-30, створений у КБ Олега Антонова

Машина стала унікальним інструментом аерокартографії та отримала символічне прізвисько — «літаюча фотокамера».

У його створенні брали участь і випускники ХАІ, працюючи над конструкцією літака, його двигунами та спеціалізованою апаратурою. Це ще одна сторінка вітчизняної авіації, якою пишається наш університет.

Історія літака почалася в середині 1960-х. У КБ Антонова стояло непросте завдання — замінити застарілі аерофотолітаки Лі-2ФК та Іл-14ФК. Інженери шукали рішення: як на базі пасажирського Ан-24 створити машину для аерофотозйомки? Так народився проєкт Ан-24ФК, що згодом отримав позначення Ан-30.

Уявімо перший політ. Серпневий ранок 1967 року. Пілоти піднімають літак у небо. П’ять фотолюків у підлозі дозволяють знімати місцевість із різних ракурсів, апаратура здатна складати топографічні карти від масштабу 1:3000 до 1:200 000, а спеціальна темна кімната дає змогу обробляти кадри прямо під час польоту.

Після завершення випробувань у 1971 році Ан-30 пішов у серійне виробництво на Київському авіазаводі «Авіант».

Десятиліттями літак виконував свої завдання — від картографії й геології до екологічного моніторингу та міжнародних місій за договором «Відкрите небо». Експлуатувався він дуже інтенсивно: лише за перші п’ять років польотів Ан-30 відзняли понад 28 млн км² території СРСР.

У 1975 році Ан-30А демонструвався на авіасалоні в Ле-Бурже.

А під час афганської війни підтвердилася його здатність упевнено працювати у горах: радіус розвороту становив усього 300–500 м (при закрилках у посадковому положенні й крені 45–60°). Це дозволяло літаку виходити навіть із тупикових ущелин.